Сезон полювання в Україні цього року було перенесено. Відкрито його було, як зазвичай, у першу суботу серпня, однак наступного ж дня закрито через надмірну спеку і пожежно небезпечну ситуацію у лісах.

Закарпатські мисливці терпляче чекали відновлення сезону, а тим часом готувалися до нього. Проте чим гірське полювання у Карпатах відрізняється від полювання на водоплавну дичину, переважно поширену на решті території України?

"Карпати у любому відношенні на європейському континенті є унікальними з точки зору полювання і мисливства. Західна Європа дуже скоро втратила фауну і диких звірів як об'єкт полювання. Це вже десь із середніх віків у них почало пропадати. Карпати, вони, як казав Ольбрахт, - "Африка у центрі Європи". До середини 20-го століття - це мисливські "ревіри" або угіддя західноєвропейських держав", - розповів кандидат біологічних наук і мисливствознавець Людвіг Потіш. Він припускає що саме втрата Західною Європою власної дикої фауни перетворила Карпати на особливий об'єкт інтересу дослідників, мисливствознавців і авторів, що пишуть про природу:

"У журналах до Другої світової війни – це "Міслівост", "Половнік", потім "Карпаті Водас" – це єдиний закарпатський журнал, який описував полювання у Карпатах – доктор Фенцик був його головний редактор. Чеський професор Карлового університету Іржі Комарек написав книгу "Лові в Карпатох". Він описував... Ми звикли про Кенію читати, про сафарі, а він написав книгу "Лові в Карпатох". Унікальний у фізико-кліматичному аспекті регіон – він благодатний для крупних ссавців, серед яких чільне місце на ловах посідав бурий ведмідь і карпатський олень. Ну, з птахів – глухар".

Особливості карпатського полювання

Полювання у горах справді відрізняється від полювання на рівнинній частині України. Якщо трофеями українських мисливців є переважно польова дичина: фазани, куріпки, зайці чи водоплавна – як-от качки, то у Карпатах все по-іншому. Тут полюють на великого звіра.

"Особливість полювання саме на Закарпатті, як гірське полювання. Знаєте, що були великі снігопади, і щільність копитних тварин у нас сильно-сильно упала. Дуже сильний антропогенний вплив на мисливські угіддя. Дуже багато людей ходить за грибами, за ягодами у мисливські угіддя і це наносить шкоди, тому що олень це благородний звір, який любить, по простому кажучи, тишу", - розповів голова Українського товариства мисливців та рибалок у Закарпатській області Олександр Вайс.

Хоч мисливці і скаржаться на те що, мовляв, полювання зараз вже не таке, як було раніше, однак, звіра у лісах не меншає. Бо як свідчить мисливець із багаторічним досвідом Василь Велеган, саме ті, хто у сезон б'є звіра з рушниці, у міжсезоння піклується про види, на які має намір полювати.

"Полювання – це третій вже розділ. Перше – це охорона і відтворення навколишньої фауни, а вже потім – регуляція. Полювання – це дуже мала кількість роботи, чим займаються мисливці. Дуже мала. Сезон ділиться всього лише з другої неділі августа до 31 грудня. Весь інший час іде підкормка, будівництво, трудоучасть так звана. В нас люди небагаті і практично все, що ми робимо, люди роблять самі за свої кошти. Самі вирощують на своїх ділянках ту же кукурудзу, той же топінамбур, щоб можна було чимось кормити. Самі завозимо ту сіль", - вважає Василь Велеган.

Тому звинувачення у знищенні природи закарпатські мисливці рішуче відкидають. Навпаки, називають себе першими серед її охоронців. І наголошують, що полювання стрімко перетворюється зі способу добування м'яса на частину культури, спосіб спілкування із природою. Закарпатські товариства мисливців, яких є зараз дев'ять, відновлюють забуті ритуали, звичаї і повертаються до витоків мисливства.

Нові ритуали і мотиви

Керівник управління мисливства і лісового господарства Закарпатської ОДА Володимир Машур розповів:"Це, як правило, угорці. Вони мають більше зв'язків з мисливцями з Угорщини, вони бачать ті традиції, як були, і які збереглися, ті ритуали, які відбувалися під час полювання, то були запроваджені німцями".

"Останнім часом у нас дійсно увійшло в традицію те, що коли вбивають якусь тваринку, то вже перехрестяться, і шапку перед нею зніме, стане на коліно. Якщо це в дубовому лісі, то дубову гілочку обмажуть об кров і поставлять у капелюха мисливцю. Вже є шана до того звіра. Кожен мисливець хоче знати, де сидить фазан. І кожен мисливець хоче мати трофей. Золоті роги з оленя, золоті роги з косулі, золотий череп вовка. Це ті роги, які виставляються на виставку і на виставці отримують необхідну кількість балів, наприклад в оленя – 210 балів. Якщо він отримає 210 балів по міжнародній системі оцінки трофея, то він золотий."

Підтримує у цьому свого колегу і голова УТМР Закарпаття Олександр Вайс: "Десь ми йдемо до того, щоби робити трофейну оцінку цих трофеїв, але мисливці ще бояться десь представити ті трофеї. Бояться, що воно може десь пропасти. Треба час, щоб люди могли зрозуміти, що полювання має бути трофейне, а не м'ясне".

При цьому фахівець наголошує, що мисливство в Україні все ще недосконале законодавчо. Зміни у цьому напрямку допомогли б відтворювати природні ресурси, у тому числі і карпатських гір.

"У тій же Америці кошти держава бере із збільшення податків на товари мисливсько-рибальського призначення. Я не знаю, скільки там процентів, але там продається один патрон, і вкладено в його вартість не знаю скільки, 10 центів, чи 50 центів і ці кошти перераховуються на охорону відтворення".

Ця сама недосконалість у законах часом ставить у глухий кут не лише мисливців, але й природознавців, і тут трапляються навіть курйози.

"Слово "мисливець" для мене асоціюється із мисленням..."

"Це досить скритний такий народ. Може розказувати масу байок всяких, але не про себе. Я коли збирав для дисертації своєї матеріал – я чотири роки контактував із мисливцями, щоби вони почали мені давати інформацію про птахів, яких бачили. І там такі парадокси є, що ти собі не уявляєш. Вони тобі приносять впольовану качку – ця качка відноситься до Червоної книги. Тоді постає питання: як науковцю використати цей матеріал, щоби він не був протизаконним. І тоді у своїх публікаціях пишеш: "знайшли мертвою", або "знайшли збитою машиною. І тоді по закону ніхто не відповідає за то", - розповідає кандидат біологічних наук Людвіг Потіш.

Олександр Вайс же скаржиться що Європейські організації, які фінансують природоохоронні проекти в Україні теж не завжди логічні у своїх діях: "Вовків добувати вже не можна. Що роблять вовки в лісах, то страшно подумати. Людей рвуть, з'їдають, собак. Є такі села, тут, у Березнянському районі, де за зиму 118 собак забрали з дворів".

Однак закарпатські любителі полювання не нудьгують, навіть коли закон не дозволяє їм брати у руки рушницю. Володимир Машура розповідає: "У нас уже було проведено декілька чемпіонатів України по імітації реву оленя. Це теж гарна традиція. Причому ми брали участь у Європі в Кубку Святого Губертуса, що проводиться в Геделеві".

Екологи: мисливці вже не ті...

Захисники тварин кажуть, що полювання уже давно втратило романтичний присмак єднання з природою. Сьогодні це забава переважно для заможних людей, а кількість дичини та птахів на території України за 15 років зменшилась до 70%.

Тому екологи вважають, що полювання потрібно повністю заборонити. Про це розказав Бі-Бі-Сі директор Київського екологічно - культурного центру Володимир Борейко: "Розумієте, полювання епохи Остапа Вишні та Пришвіна – це було таке... Вийшов дідусь з берданкою, пополював і все. А зараз це джипи, це карабіни шестизарядні...".

На думку фахівця, Україна має наслідувати приклад інших країн, які вже заборонили полювання. "Ну, от Великобританія закрила полювання парфосне (кінне полювання із собаками – прим.ред.), Ізраїль взагалі закрив, Кенія взагалі закрила полювання. Ми можемо через декілька років до того дополюватися, що жодної тварини мисливської у нас в лісах, в степах, в болотах не буде", - каже він.

Однак мисливці переконують: якщо полювання заборонити, то державна система не отримуватиме коштів, які сплачують мисливці, і це створить ідеальні умови для браконьєрів. Бо не буде грошей ані на охорону лісових господарств, ані на те, щоб утримувати фахівців, які відстежують зміни в популяції тварин та підгодовують їх взимку.

Автор: Олександр Попович, Бі-Бі-Сі
Источник: Закарпаття онлайн, 11.11.2010

За словами фахівців, 1 лисиця на тисячу гектарів. Якщо більше - починається епідемія сказу. У цій місцевості норма перевищена уп’ятеро. Тож мисливці взялися за рушниці.

Жителі села Філінці, де від сказу загинуло двоє телят, розповідають, що напередодні бачили лисицю - вона забігала на подвір’я і на очах у людей душила курей.

Ветеринари кажуть, лисиці, хворі на сказ, стають безстрашними. Вони кусають домашніх тварин. Так і поширюється хвороба.

"Можливо десь хворий на сказ лис покусав і в зв’язку з цим вже виникло клінічне захворювання тварин", - розповів завідувач протиепізоотичного відділення Любарської районної ветеринарної лікарні.

Якщо чисельність лисиць не скоротити, епідемія сказу неминуча, запевняють мисливці. Тож на рудих полюють загоном. Викурити лиса зі схованки мають гончі собаки.

Щоб зацікавити мисливців і зі сказом боротися, за вбитих тварин чиновники вирішили платити по 50 гривень. Кажуть, це найдієвіший спосіб. За два дні полювання у навколишніх полях і лісах мисливські загони відстрелили 56 лисиць.

"Виділено по 22 районах сто тридцять тисяч. На даний час у семи районах вже проводиться виплата цих грошей, виплачено десь порядку 20 тисяч", - наголосив керівник відділу управління ветеринарної медицини у Житомирській області Микола Міщенко.

Зазначимо, відстрелених лисиць возять у ветлабораторію. Там мають встановити, чи не хворіла руда на сказ. Якщо результат буде позитивним, її – спалюють. Альтернативою відстрілу є вакцинація диких тварин. Після ін’єкції, кажуть ветеринари, у хижаків з'являється імунітет проти хвороби.

http://gazeta.ua/index.php?id=361194

Ветврачи приобрели почти 60 тысяч доз вакцины в виде приманки, чтобы уберечь лис от бешенства. Последний раз такую вакцинацию проводили в 2008 году.

Через три недели после употребления вакцины у лисы формируется иммунитет к болезни. В 96-99% случаев эта вакцинация предотвращает заражение бешенством.

После вакцинации будет проведен контрольный отстрел лис для проверки на болезнь в лабораторных условиях. Ветврачи будут брать на анализ кровь и челюсти животного.

Запах приманки лисы слышат за два километра. В брикете кроме мяса содержится блистер с вакциной.

Напомним, что в Житомирской области из-за выявления очага бешенства госпитализированы 14 человек.

http://korrespondent.net/ukraine....henstva



Как известно, с 13 ноября этого года вступили в силу изменения и дополнения, внесенные в Правила охоты и ведения охотничьего хозяйства. Вместе с тем, начиная с этого же числа, охотпользователи будут руководствоваться новыми постановлениями Минлесхоза, регламентирующими отдельные аспекты практической работы в сфере охотничьего дела. Фактически это расширенное толкование отдельных пунктов правил. Работники охотхозяйств обязаны хорошо знать основные положения постановлений, чтобы осуществлять охотохозяйственную деятельность в полном соответствии с постоянно развивающейся законодательной базой. Не помешает познакомиться с главными пунктами постановлений и рядовым охотникам, чтобы, проводя охоту, не нарушать установленные законы и правила, особенно те, которые введены впервые. Например, порядок охоты с ловчими птицами пока неизвестен белорусским охотникам.
О реализации охотничьих путевок и разовых разрешений
Охотник, предъявивший все соответствующие документы, подтверждающие его право на охоту, может получить путевку непосредственно у пользователя охотничьими угодьями либо в его вышестоящей организации или организации, заключившей договор с пользователем охотничьих угодий на реализацию путевок.
Охотник, желающий охотиться на бекаса со второй субботы июля по первое воскресенье августа, обязан также предоставить регистрационную карточку охотничьей собаки соответствующей породы (легавая, спаниель, ретривер).
А тот, кто планирует охотиться с гончей на зайцев с первой субботы по последнее воскресенье октября дополнительно к регистрационной карточке собаки предоставляет документы, подтверждающие наличие полевого диплома по зайцу или лисице, либо сам диплом.
Разовые разрешения на добычу охотничьего животного нормированного вида и охотничьи путевки к ним реализуются только пользователем охотничьих угодий.
Реализованные охотничьи путевки и разовые разрешения на добычу охотничьего животного и охотничьи путевки к ним регистрируются в отдельных журналах. Журналы должны быть пронумерованы, прошнурованы и скреплены печатью. Они хранятся в течение 3-х лет со дня осуществления в них последней записи.
О проведении охоты с ловчими птицами
Для охоты используются ловчие птицы, зарегистрированные республиканским государственно-общественным объединением «Белорусское общество охотников и рыболовов». Наряду с документами на право охоты охотник должен иметь регистрационные карточки ловчих птиц. Иностранные охотники должны иметь регистрационные документы, выданные в государстве их местожительства на принадлежащих им птиц. В охотничьих путевках, выдаваемых охотникам, в строке «Особые условия» указываются виды ловчих птиц и номера их регистрационных карточек, фамилия и инициалы владельца.
При охоте с ловчими птицами могут также использоваться иные орудия охоты согласно приложению 11 к Правилам ведения охотничьего хозяйства и охоты.
О критериях отнесения охотничьих животных к трофейным или селекционным
Новое постановление заменяет существовавшее до сих пор и относится к копытным охотничьим животным. Это лось, благородный олень, пятнистый олень, косуля, лань, кабан, зубр резервного генофонда.
К трофейным животным относятся самцы оленьих, которые имеют рога типичной формы. При этом рога лося должны иметь три и более отростков на каждом роге; благородного и пятнистого оленя — четыре и более, в том числе первый (надглазничный) отросток и средний (подкоронный) отросток; у косули рога должны быть длиннее ушей и иметь три отростка на каждом роге.
Отростками для представителей оленьих считаются все выросты, включая верхний конец рога, длиной 2 см и более.
Самцы лани и взрослые зубры относятся к трофейным, если имеют рога типичной формы.
Взрослые трофейные самцы кабана должны иметь видимую (выступающую из челюсти) длину нижних клыков 5 см и более.
Все перечисленные животные относятся к трофейным независимо от наличия у них селекционных признаков.
Селекционные животные подлежат первоочередному изъятию.
К ним, независимо от вида, относятся животные любого пола и возраста с явными признаками нарушения опорно-двигательного аппарата (животное хромает, тянет конечности, нарушена координация движений), заболеваний или истощения (для животного характерны медлительность движения, пассивность, кашель, обвислость зада, сгорбленность). Селекционными также считаются животные с признаками запоздалой линьки (наличие зимнего волоса на боках и крупе в июле или наличие летнего волоса на боках и брюхе в декабре); животные с потерей зрения на один или оба глаза и сеголетки, находящиеся в сезон охоты в охотничьих угодьях без матери.
К селекционным относятся взрослые самцы оленьих (старше двух лет), рога которых имеют один или оба заостренных ствола без отростков, а также взрослые самцы благородного оленя с рогами, имеющими менее четырех отростков. Самцы оленьих с рогами короче длины ушей и нетипичной (аномальной) для данного вида или уродливой формы считаются селекционными.
Кабаны любого пола и возраста, имеющие пестрый (черно-белый) окрас, белый окрас (альбиносы) либо естественного кабаньего окраса, но с ясно различимыми черными пятнами, а также сеголетки, сохранившие к началу сентября полосатый окрас, и их матери относятся к селекционным животным.
Критерии отнесения зубров резервного генофонда к селекционным сохранились прежними.
О порядке ведения охотничьего хозяйства и охоты на радиоактивно зараженных территориях
Действие постановления обязательно для всех юридических и физических лиц, осуществляющих ведение охотничьего хозяйства и охоту в охотничьих угодьях на территориях радиоактивного загрязнения. Тем самым обеспечивается соблюдение пользователями охотничьих угодий и охотниками норм радиационной безопасности, а также получение продукции охоты с содержанием радионуклидов, не превышающим республиканских допустимых уровней.
Охота может осуществляться на территориях охотничьих угодий с плотностью загрязнения почв цезием-137 менее 40 Кu/км2. При этом выделяются три зоны: I зона — участки с плотностью загрязнения почв цезием-137 от 1 до 5 Кu/км2; II зона — участки с плотностью загрязнения почв цезием-137 от 5 до 15 Кu/км2; III зона — участки с плотностью загрязнения почв цезием-137 от 15 до 40 Кu/км2.
Перед выдачей путевки на охоту охотпользователь предоставляет охотникам информацию о радиационной обстановке на территории охотничьих угодий и заключает (при необходимости) с охотниками письменное соглашение о порядке оплаты стоимости разового разрешения на добычу охотничьего животного в случае, если в добытом охотничьем животном содержание радионуклидов превысит допустимые уровни. Он также обязан информировать охотников о порядке радиационного контроля продукции охоты и ее обезвреживания в случае превышения допустимых уровней содержания в ней цезия-137.
Продукция охоты, добытая в выделенных зонах, подлежит обязательному радиационному контролю, а в случае превышения допустимых уровней радиоактивного загрязнения — обезвреживанию в порядке, установленном законодательством.
Охотники и работники охотничьего хозяйства в процессе охоты и выполнения охотохозяйственных мероприятий в выделенных зонах должны проводить защитные мероприятия и использовать защитные средства для обеспечения собственной радиационной безопасности.
С этой же целью охотпользователи должны информировать их посредством плакатов и стендов об уровнях радиоактивного загрязнения охотничьих угодий, режиме охоты и мерах радиационной безопасности в них.
Информационные стенды устанавливаются возле или внутри административных зданий охотничьих хозяйств, в охотничьих домиках, на остановочных пунктах и в иных местах, наиболее посещаемых охотниками.
Публикации в средствах массовой информации должны содержать информацию о радиоактивном загрязнении охотничьих угодий и его изменениях, возможности пользования продукцией охоты и необходимых мерах безопасности. Указанная информация публикуется перед началом весеннего, летне-осеннего и осенне-зимнего сезонов охоты.

Автор: Александр ПИСКУНОВ,«БЛГ».
Источник: БЛГ, №46 (808) 18 ноябрь 2010 г

Лосів у Городнянському районі, що на Чернігівщині, нараховується з півсотні. Тож трапляється їх бачити і грибникам, і просто відпочиваючим на лоні природи. З людиною вони зазвичай розходяться мирно - кожен своєю дорогою. Та коли працівники РЕМу, котрі перевіряли високовольтну лінію неподалік села Перепис, побачили непорушну постать тварини у невеличкому чагарнику із самосівів, вони здивувалися. Було схоже на те, що лось зачепився рогами за гілля. Втім, з безпечної відстані роздивитися щось було важко, а на спроби підійти ближче велетень реагував досить агресивно. Так і не збагнувши, що сталося, електрики на всяк випадок зателефонували спеціалістам Городнянського держлісгоспу, які, у свою чергу, зв'язалися з головою районної ради УТМР Олександром Юрченком.

- Я взяв кількох єгерів та ветеринарного лікаря і виїхав на місце події, - розповів Олександр Михайлович. - Молодий самець, за зовнішнім виглядом, років п'яти, загрозливо кидався в наш бік, але було видно: його щось тримає. Тому ризикнули підійти ближче і зрозуміли, що бідолаха намертво застряг рогами у дротах, які намоталися на його голові величезним клубком. Донизу тягнувся грубезний канат, звитий лосем при спробі звільнитися. Витоптана навколо галявина та поранена голова свідчили, що змучена тварина намагається вирватися з пастки не менше доби.

Хто так недбало покинув серед колишнього колгоспного поля дроти, сказати важко. Може, електрики після реконструкції, може, від "електропастуха" частина нерозібраної огорожі лишилася. Винного зараз уже не знайдеш, а тварина настраждалася.

Хоч лісовий велетень втратив багато сил, для людей він лишався небезпечним. Тому було прийнято рішення викликати фахівця Менського зоопарку з рушницею, яка стріляє транквілізаторами. Доки він приїхав, надворі почало темніти. Так що озброєні кусачками єгері, поспішаючи, бо присипляюча дія не надто тривала, звільняли в'язня при світлі ліхтарика. Коли прокинувся, він, напевне, зрозумів, що його рятують, бо терпляче лежав, доки перетнули всі дроти. З цим впоралися вже близько 23-ї години.

"Дивіться, він плаче!" - вигукнув вражений єгер. З очей лося рясно текли великі прозорі сльозини. От вам і тварина безсловесна...

"Ну все, ти вільний!" - сказали йому.

Він подивився на своїх рятівників, і що було в тому погляді - словами не передати. Потім підвівся і гордо поніс у лісову гущавину свою розкішну корону.

"А ми таку полегкість відчули, так добре на душі стало, -каже Олександр Юрченко. - Така красива тварина. Хай живе!".

Євдокія ТЮТЮННИК



На це підприємство, що розмістилося на окраїні міста цементників, злодій чи інша неправедна душа зі злими помислами не поткнеться. Бо доведеться мати справу з непідкупним сторожем – справжнім лісовим вовком, якого кличуть Кликом.

Двомісячним вовченятко привезли на Львівщину аж за 4300 кілометрів - з російського Сургута. Підприємець Василь Корда дав за нього тисячу гривень. Як затятий мисливець хотів подивитися, що із сіроманця виросте, як приживеться у сусідстві з собаками.

Спільну мову Клик із лайками знайшов швидко, тепер вони – нерозлийвода. Вовк охороняє два окремі вольєри із «дамами» та «кавалерами», що розміщені метрів за сімдесят один від одного, а також усю двогектарну територію фірми.

Досить собакам тявкнути – біжить туди: що сталося? Кореспондент «Високого Замку» мав необережність занадто близько підійти до псів, і за кілька секунд побачив перед собою настовбурчену шерсть і грізний вовчий оскал. Клик дав зрозуміти: чужі тут не ходять…

У вовка не тільки ділові, а й романтичні стосунки з «сородичами». Він ревнує, коли Василь Григорович забирає лайок на полювання: виказує господареві своє невдоволення, не дає вивести їх із кліток.

Буває, ночами Клик влаштовує «концерти». Сідає на задні лапи, задирає голову догори – і виє. Його соло підхоплюють собаки.

– Добре, що не тримаю вовка на власному подвір’ї, – інакше сусіди не витримали б, – зізнається пан Василь.

У Клика ще одне заняття – бере у лайок уроки гавкання. Наука дається добре. Це відчув автор цих рядків, коли спробував сфотографувати Клика разом із псами. Гавкав на нас так само завзято, як його свійські друзі.

Вовк пильнує фірму не гірше будь-якого вівчура. Періодично оббігає її по периметру: чи все гаразд. Навіть якщо дадуть йому їсти, не забуває про свої прямі обов’язки – візьме миску у зуби, віднесе її у таке місце, звідки добре проглядається кожен закуток, і тільки тоді втамовує вовчий апетит. Знаючи, який ретельний і грізний охоронець оселився на цій фірмі, міські пси обходять це місце десятою дорогою.

У Клика розвинуте почуття вірності своєму хазяїнові, відповідальності. За браму без дозволу не ступить ні кроку, хоча вона і відчинена. Якось Василь Корда відвіз вовка на обгороджену дачу, що розміщена поблизу озера Байкал, щоб разом із сторожем наглядав там за порядком. Через кілька днів, повернувшись із полювання, пан Василь застав вовка на фірмі. Як за десять кілометрів той знайшов дорогу «додому», залишається загадкою.

Іншого разу повіз Клика до лісу прогулятися. Так вовкові сподобалося, що не повертався чотири дні. Василь Григорович приїхав на галявину, кілька разів посигналив – і «блудний син» прибіг, стрибнув на заднє сидіння машини.

Вірний сторож ночує просто неба. Йому пропонували тепле місце у вольєрі – відмовляється. Якось господар пробував одягнути нашийник – виривається. Як і все його плем’я, цінує свободу.

Незважаючи на свій грізний вигляд, трирічний Клик дружелюбно ставиться до людей, що працюють на «його» фірмі. Приймає від них гостинці, проводжає до воріт. Пан Василь помітив, що вовк горнеться до дітей, хоче з ними бавитися. Це насторожує господаря. Пам’ятає приказку: як вовка не годуй… Василь Корда боїться, щоб у дикого звіра не пробудився розбійницький інстинкт, щоб не сталося чогось лихого. Тому підшукує йому інший притулок, каже, що погодився б віддати ручного сіроманця у зоопарк чи у цирк. Тільки, щоб потрапив у добрі руки…

Фото автора
м. Миколаїв, Львівська область

Автор: Іван ФАРІОН
Источник: Високий замок, 27.11.2010

Мисливці під час полювання проходять від 10 до 25 кілометрів полем. Фото Іллі Перогана

Триває сезон полювання на зайця та птицю. Що саме у цьому занятті так приваблює тисячі людей і збирає стільки ж завзятих супротивників, «Погляд» намагався з’ясувати не вдаючись до тонкощів ремесла, а лише за першим враженням.

Валерій Чижевський, мисливець із двадцятирічним стажем погодився узяти мене «на зайця», щоб поговорити про полювання і лише одним оком побачити його.

Міліція та зайці - не на вдачу

Вирушили на світанку у напрямку Кіцманщини. Перше здивування чекало на мене вже на автовокзалі. Біля газетного кіоску стояв чоловік, побачивши якого у Валерія несподівано погіршився настрій. Придивившись, побачила міліцейську форму, а це, виявляється, не сприяє успішним ловам.

- Якщо зранку зустріти міліціянта, можна одразу повертатися додому, - сміється мисливець. – Все полювання до дідька. Звичайно, це мисливські жарти, утім дехто вважає цю прикмету гіршою, ніж прокинутися пізніше дружини. Та повний провал напевне чекатиме, якщо заєць безсоромно перебіжить мисливцеві дорогу.

Морквинка для зайця у кишені

Як з’ясувалося, мисливці дуже забобонні. У кожного є ціла серія своїх особливих традицій та знаків. Наприклад, ті що самі споряджають набої, часто кладуть дріб з добутої дичини, сподіваючись, що він принесе нову здобич. Інші вважають щасливими усі парні чи непарні виїзди у сезоні, і стверджують, що це неодмінно спрацьовує. Щоб приваблювати зайця. навіть кладуть у кишеню морквинку, а у мисливському квитку тримають пір’їну з впольованого птаха.

- Особливо щасливим вважають закручене перо з хвоста качура, - говорить Валерій. – От у мене таке було, я його кілька років беріг, а потім загубив. З тієї пори на качурів мені не щастить.

У жодному разі мисливцю не можна допускати, щоб дружина прокинулася першою, інакше на вдале полювання можна не сподіватися. Нічого, окрім «Ні пуху, ні пера» бажати у слід звіролову не можна, а відповідати він має лише «до чорта», адже побажання, скажімо, «щасливо» зіпсує усе нанівець.

Мисливці – любителі природи

Коли ми вийшли в поле, займалась вранішня зоря. Небо поволі починало сіріти, а на горизонті з’явився червоний диск сонця. На кілька секунд ми зупинилися.

- Цей краєвид мені добре знайомий, - розповідає мисливець. – Краса природи чи не найбільше захоплює у полюванні, адже полювати тварин – далеко не головне.
"Полювання не буває без доброго гумору, згадати хоча Остапа Вишню з його мисливськими усмішками"

Валерій Чижевський

Хоч би як парадоксально парадоксально це звучало, та більшість мисливців дуже люблять дику природу та уважні до усіх процесів, що у ній відбуваються. І попри те, що вони вбивають, усі книги наголошують на тому, що мисливське господарство перш за все спрямоване на охорону природи, в основі якої цілеспрямована робота з розведення поголів’я промислових та мисливських тварин. Багатьом людям важко зрозуміти, під яким кутом можуть поєднатися охорона і вбивство, проте мисливці запевняють - сучасне полювання суворо регламентується по часу і нормах здобичі, тому не впливає на популяцію, а до того ж зупиняє браконьєрів.

Коли почнеться полювання?

Тим часом ми подолали вже більше кілометра. Отак неквапно прогулюючись полем, у якому здавалось взагалі не видно ніякої дичини, ми лише дискутували, а я думала, коли ж почнеться саме полювання, гортаючи в уяві картини з фільмів, де мисливці з гучними вигуками женуть на конях і стріляють через кожні кілька секунд, а попереду біжать оскаженілі пси. Несподівано мої думки перервав постріл. Я не встигла і отямитись, а рушниця у Валерія була напоготові. Перед очима лише промайнула нерозбірлива сіра пляма і зникла. Як набите око мисливця встигає угледіти у ній тварину, просто дивом дивуєшся. Заєць зі швидкістю світла перетнув поле, чкурнув у густий очерет і накивав п’ятами, я була за нього щиро щаслива. А подумки запитала себе - оце й усе?

- Ми полюємо по так званій «чорній тропі», коли земля не вкрита снігом - пояснює Валерій. – Однією з особливостей буковинського полювання є те, що зими у нас малосніжні. По свіжих слідах набагато простіше вистежувати зайця, проте полювати по «пороші» випадає дуже рідко. Ми можемо лише оминати місця, де зайців точно немає. Це нічні тварини, вони харчуються вночі, а вдень знаходять місцину, щоб поспати. Особливо люблять густу, але невисоку траву. Почувши гамір, починають тікати і саме у цей час мисливці намагаються поцілити їх. Полюють на русаків також і з собаками, проте у наших краях вважаю таке полювання не спортивним.

Полювання на три постріли

Незважаючи на те, що Валерій знехтував одразу двома мисливськими прикметами – зустрів міліціонера та узяв на полювання жінку, йому врешті пощастило. Через кілька годин він таки влучив - це був другий заєць, якого ми побачили, і лише третій постріл.

- На цьому полювання завершується, - каже Валерій. – За законом, я можу зловити лише одного зайця, після чого одразу зачохлити рушницю. Деякі виїзди більш насичені подіями, часом ми проходимо до 25 кілометрів, навіть залишаємося ночувати у копиці сіна. А бувало й таке, що я не бачив жодного зайця, приносив дітям горіхів з лісу, збирав шипшину та калину. Для мене дичина – не головне, набагато важливіше – відчути спілкування з природою.

Поради мисливця
Порушив інструктаж – заборонено полювати

Любомир Синятович, головний мисливствознавець Чернівецького обласного управління УТМР

Перед початком полювання мисливців реєструють та інструктують.

Під час проведення полювання кожен мисливець має суворо дотримуватися техніки безпеки при поводженні зі зброєю та здійснювати всі вказівки розпорядника полювання (єгера чи голова управління). Якщо мисливець порушив інструктаж, його автоматично знімають з полювання.

Кілька правил під час здійснення полювання:

– не допускається виїзд мисливців і перебування на полюванні з несправною зброєю;

– мисливець зобов'язаний поводитися із зброєю, ніби вонf завжди заряджена і готова до пострілу;

– зброю мисливець повинний тримати так, щоб стволи рушниці завжди було спрямовано не в бік людей, домашніх тварин або будівель. При заряджанні або розрядці рушницю слід направляти дулами вгору або в землю, відвернувшись від інших мисливців;

– при пересуванні на усіх видах транспорту зброя має бути в чохлах або розібраною;

– при подоланні на полюванні канав, загорож, переходячи через річку, струмки, зброю необхідно обов'язково розрядити;

– заборонено стріляти на "шум", "шухіт", по погано видимій цілі, в тумані, в сильний снігопад, у сутінках, проти сонця і за інших умов поганої видимості;

– кулі, випущені з гладкоствольної рушниці, небезпечні на відстані одного кілометра, картеч на 400-500 метрів, великі номери дробу до 200-300 метрів, а також ті, що куля і дріб рикошетять від дерев або мерзлого грунту і навіть в густому лісі часто проходять велику відстань, не зачепивши дерев або природних перешкод;

– перед полюванням і під час полювання категорично заборонено вживання спиртних напоїв;

– заборонено полювання з автомототранспорту у нічний час, використовуючи освітлювальні прилади.
Екіпіровка мисливця

Полювання – задоволення не з дешевих. Спорядження мисливця за нашими підрахунками по мінімуму обійдеться в понад три тисячі гривень:

мисливська рушниця – 2000 – 5000 грн.

патронтаж – 60 - 350 грн.

чохол для зброї – 100-500 грн.

набір для чистки зброї – 60-90 грн.

патрон – від 4 грн./шт.

костюм літній/зимовий – 180-800 грн.

"берци" – 180-360 грн.

гумові чоботи - 80- 220 грн.

рюкзак - 100-200 грн.

кепка - 60 грн.

Автор: Ольга СКЛЯРЧУК
Источник: От и до, 26.11.2010



У Німеччині голодний кабан здійснив набіг на м'ясну крамницю. Звіра застрелили, а його м'ясо виставили на продаж у тому ж магазині, на який він "напав". Інцидент стався кілька днів тому в невеликому місті Хер-Гренцхаузен на заході країни.

Як розповіли очевидці, тварина забігла в магазинчик, встрибнула на прилавок і почала з жадібністю поїдати виставлене на продаж м'ясо. Незабаром після цього кабана, який налякав відвідувачів крамниці, застрелив один з місцевих мисливців.

У поліції Хер-Гренцхаузена припустили, що кабан вийшов з лісу в пошуках їжі. "Зараз так холодно, що в лісі немає жодної їжі", - пояснив один з офіцерів.

Після того, як звіра вбили, його тушу розчленували і пустили на продаж у тій же крамниці.

"Сосиски з кабанячого м'яса - місцевий делікатес. Знаєте, не часто тварини самі доставляють себе до нас у магазин, тому за це ми йому вдячні", - пожартував співробітник крамниці.

Кабани є всеїдними тваринами. Їхня вага може досягати 200 кілограмів. М'ясо кабанів використовується для приготувань різних страв і закусок.

Зауважимо, що зараз в Європі вирують люті морози. У Німеччині в деяких районах висота сніжного покриву досягає 60 см. За прогнозами метеорологів, найближчими днями морози тільки посиляться, температура триматиметься нижче -10 градусів.

Автор: -
Источник: ТСН, 1.12.2010



Журналистам нескольких областей Украины, сотрудникам Государственного комитета лесного хозяйства Украины (ГКЛХУ) и Волынского областного управления лесного и охотничьего хозяйства (ВОУЛОХ), а также остальным участникам выездной коллегии главного лесного ведомства страны даже в радужных снах не могло присниться, что им удастся любоваться на минимально близком расстоянии стадами диких кабанов, пятнистых оленей, зубров, косуль и других, теперь уже не менее экзотических, животных.

В ноябре на базе волынского леса состоялась выездная коллегия ГКЛХУ. Один из главных вопросов, вынесенных на повестку дня этого руководящего органа, — состояние охотничьего хозяйства области и Украины в целом, его проблемы и перспективы развития, то есть, по сути, судьба братьев наших меньших. А жизнь у них, как выяснилось, далеко не сладкая...

Дикий зверь — гордость украинского леса

Еще не совсем рассвело, как зверей, обитающих на территории ГП «Зверевское охотничье хозяйство», подняли «по тревоге». Все происходило практически как на княжеской охоте короля Ягайла: сурмачи протрубили начало ритуала (без оружия), и егеря пошли в загонку. Где-то через полчаса участники условной охоты с десятков охотничьих вышек, смонтированных на просеке, смогли увидеть и посчитать большое количество бежавших мимо лесных животных. Так проходила процедура учета зверей методом прогона и демонстрация возрождения культуры и традиций коллективной охоты в Украине.

Проблемы и перспективы развития современного охотничьего хозяйства любезно согласился прокомментировать начальник ВОУЛОХ, кандидат экономических наук, заслуженный лесовод Украины Богдан Колиснык: «Было бы хорошо, если бы определение понятия «охотничье хозяйство» понималось «потребителями» природы как отрасль природопользования, направленная на увеличение, сохранение, регулирование и популяцию охотничьих — и не только! — животных и среды их обитания, и в конечном счете — на рациональное использование этих ресурсов. Ведь охотничье хозяйство многофункционально: от предоставления услуг самой охоты до эстетического и социального аспекта — и служит важнейшим инструментом регуляции экосистем».

Мировой опыт показывает, что охотничье хозяйство никогда не бывает рентабельным, что объясняется сезонностью этой отрасли, узким спросом на услуги и низкими расценками. В сегодняшних реалиях Украины бюджетные организации (контрольные, образовательные и пр.) стали обеспечиваться бюджетными средствами во много раз меньше, чем раньше. Вследствие этого к средине 1990-х годов охотничья прикладная наука вместе с подготовкой кадров, мягко говоря, резко пришла в упадок и начала выползать из «западни» только с началом 21-го века.

Но, тем не менее, волынские леса и сегодня еще не оскудели. Наоборот, обогатились дикими животными. Под их сводами резвятся лоси, кабаны, олени и косули. Есть и зубры — экзотические звери из отряда парнокопытных, пришедшие к нам еще из эпохи голоцена. «Благодаря» человеку они подошли, если не кривить душой, к последней черте своего пребывания на земле. Уйти из этого мира им «помогают» браконьеры, в число которых чаще всего попадают люди из высшего эшелона власти. Им, очевидно, в обычной жизни не хватает адреналина. Или на правильную охоту жалко денег. Но за жизнь и существование исполина европейских лесов идет тяжелая борьба.

Все охотничьи хозяйства, независимо от формы организации и принадлежности, объединяет одно — их благосостояние зависит от наличия охотничьих ресурсов. Есть зверь — есть хозяйство. Что нужно для его успешного ведения?

Во-первых, среда обитания. В целом природно-климатические условия Украины идеальны для разведения дичи. А учитывая биологию охотничьей фауны, можно смело утверждать, что наши угодья позволяют иметь диких животных в десятки, а то и в сотни раз больше того, что есть в настоящее время.

Во-вторых, в плотно населенном государстве Украина, с высокой степенью урбанизации даже в самых благоприятных угодьях не может быть много животных без усилий специалистов охотничьего дела. Богатое охотничье хозяйство — это результат кропотливого труда охотоведов и егерей. И главное в этом сложном деле — человеческий фактор. Но почему же даже самые лучшие охотничьи хозяйства Украины сегодня бедны?

Браконьерство

Одна из главных причин — браконьерство. Эта больная тема долго замалчивалась, пока не стала оценкой деятельности охотничьего хозяйства, о работе которого судят сегодня по количеству составленных протоколов. Поскольку статистика браконьерства далека от правды и основана исключительно на «протокольной» системе учета всех случаев незаконной охоты, то о величине ущерба можно судить по «успехам» охотничьей отрасли Украины по сравнению с передовыми охотничьими хозяйствами мира. Для примера возьмем Венгрию с площадью охотничьих угодий, вдесятеро меньшей, чем в Украине (4,7 млн. га против 47 млн. га). По данным за 2009 год, доходы от иностранного охотничьего туризма в этом небольшом европейском государстве — порядка 42 млн. долларов, от охоты внутренней — свыше 14 млн. долларов, а всего доходы от охотничьего хозяйства составили более 71 млн. долларов (в Украине — 3 млн. долларов). Комментировать эти цифры даже как-то и неприлично.

«Дикий зверь — гордость нашей планеты, но куда ему уходить?» — задает риторический вопрос главный лесовод области. Вокруг все принадлежит человеку. Человек может жить в жаре, в холоде, на космическом корабле и под землей, в лесной избушке и в грязном городе, в Богом и властью забытой деревне, в Чернобыльской зоне... И он уверен, что на подобный образ жизни способны все твари земные. Но нет, не способны! И это тревожный сигнал будущим поколениям.

«С одной стороны, леса Украины должны быть наполнены дикими животными. С другой — что мешает нашему государству иметь приличные цифры в этой отрасли?» — спрашивает Богдан Колиснык. Иными словами, за что люди мстят природе?

Ущерб, причиняемый браконьерами охотничьему хозяйству Украины, огромен. Но я хочу показать эту проблему в ином, социальном ракурсе: как государство относится к этой проблеме и во что упирается тот самый человеческий фактор на пути достижения цели — создания высокоорганизованного, богатого охотничьего хозяйства.

Не менее 70 проц. сил, средств и времени отдельно взятого охотничьего хозяйства уходит на борьбу с браконьерством! Сколько полезного можно было бы создать, если бы направить эти силы и средства на созидание! Однако сегодняшнее природоохранное и правовое законодательство Украины не позволяет вести эту борьбу. Более того, оно является «охранной грамотой» для всякого рода губителей животных. Демократизация нашего общества усложнила процедуру задержания нарушителей, их досмотра. В ряде случаев вызванная на помощь работникам охотничьего хозяйства милиция демонстрирует еще большую беспомощность и отсутствие своих прав. Сегодня не существует четкого разъяснения: кто может стать охотником. Владелец карабина с нарезным стволом или немецкого «винчестера» — это еще не охотник, потому что охота — это не только убийство животных и дичи и гора мяса. Низкая культура охоты, отсутствие внутренней культуры человека, взявшего в руки оружие, отсутствие ответственности за совершенное — вот что нередко правит бал на охоте.

Лесное право

Работников охотничьей отрасли полностью лишили экономической заинтересованности бороться с браконьерством. Причиненный хозяйству ущерб компенсируется копейками. Величина штрафа и исков — ниже стоимости официальной охоты на тот или иной вид зверя. Нет механизма принудительного взыскания. Канула в Лету такая действенная мера наказания, как конфискация охотничьего оружия за грубые нарушения. Органы лесного хозяйства, осуществляющие надзор за соблюдением правил охоты, лишены права рассматривать случаи грубого нарушения, а суды рассматривают такие случаи «на конвейере», не вникая в суть дела. Более того, нередко они на стороне правонарушителей. Безнаказанность браконьеров толкает их на новые «подвиги», и они каждую ночь колесят по угодьям, уничтожая дичь. Осталось дождаться, когда браконьеры начнут отстреливать егерей...

Вот и вынуждены руководители охотхозяйств искать свои методы борьбы с этим социальным злом. Следует признать, что не всегда эти методы вкладываются в рамки действующего ныне законодательства. Но, поверьте, цель их благородная — сохранить и приумножить фауну. И «корысть» здесь одна — вырастить и выгодно продать свой «урожай», чтобы вовремя получать и выплачивать зарплату, чтобы хозяйство было востребовано.

Няньки и кураторы

У отечественного охотничьего хозяйства оказалось много нянек и кураторов: Украинское общество охотников и рыболовов, ГКЛХ, Общество военных охотников и рыболовов и прочие организации, которых насчитывается более 90. В Украине свыше 500 тыс. охотников (0,9 проц. от общего населения), но, тем не менее, никто не контролирует деятельность все увеличивающегося числа охотопользователей, и в целом за состояние охотничьего хозяйства спросить не с кого. Как свидетельствуют реальные события, предложение о создании единого государственного органа по ведению охотничьего хозяйства не было услышано. Практический же опыт ведения охотничьего хозяйства в странах с высоким уровнем развития отрасли свидетельствует о том, что все функции по охране, контролю и рациональному использованию ресурсов охотничьих животных следует сосредоточить в одной структуре, а не распылять по различным ведомствам. Однако есть надежда, что правительство Украины прислушается к мнению людей, от которых в большой степени зависит существование дикого животного мира.

«Например, в Германии, где по паркам бегают олени, косули берут еду с рук, а стада непуганых зайцев становятся проблемой для муниципалитетов, каждый человек знает цену природе, — рассуждает Богдан Колиснык. — Те, кто выступает в защиту диких животных и цивилизованной охоты, не кажутся юродивым дополнением к цивилизованной картинке мира, как это бывает у нас. А являются реальной политической силой государства. К ним прислушиваются. Ведь по тому, как люди ценят природу и ее ресурсы, а также свою жизнь и здоровье, определяется уровень развития любого общества».

Не губите, мужики...

Исходя из этого, я бы очень просил средства массовой информации донести до тех, кто незаконно занимается охотой: не берите грех на душу, не позорьте свои имена убийством косуль, лосей, зубров, оленей и кабанов, зайцев и беззащитных птиц — всего-всего живого, что своим присутствием украшает планету Земля. Не организовывайте под картечь, которая может уложить слона, корриду с загонщиками. Дикий зверь — гордость не только волынской, украинской, но и мировой природы. Он связывает прошлое, настоящее и будущее нашего бытия. Посмотрите в большие и бездонные глаза пристреленного вами красавца оленя. Этого взгляда, думаю, вам хватит на всю оставшуюся жизнь. И даже детям и внукам вы закажите: «Не стреляйте в Украину!» Только тогда эти ценности лягут в основу политики и идеологии страны для обеспечения нашего социально-экономического и духовного развития.

Учитывая все это, на коллегии решили подготовить и подать на рассмотрение и утверждение правительства новую концепцию развития охотничьего хозяйства Украины — гуманную, цивилизованную, направленную на защиту диких животных и развитие отрасли, о которой сегодня идет речь.

Автор: Петр Чечелюк
Источник: Столичные новости, №47-48 (630) 07-14 декабря 2010

У 2010 році “Програма розвитку мисливського господарства Полтавської області на період з 2008 по 2013 рік” продовжує успішно реалізовуватися у державних підприємствах лісового господарства.

Так, у державній резиденції “Залісся” мисливським господарством “Безвіднянське” (ДП “Гадяцький лісгосп ”) у поточному році придбано 17 голів оленів плямистих.

Усі лісгоспи нашого управління, що мають свої мисливські господарства, вже займаються або починають займатися вольєрним розведенням диких звірів та птахів. На даний час кількість вольєрів для утримання та напіввільного розведення диких тварин у мисливських господарствах управління складає 12 одиниць, а саме:

- у ДП “Лубенський лісгосп” – 4 одиниці, у тому числі для кабана – 2 одиниці (7 та 0,5 га), де утримується 8 голів маточного поголів’я (1 самець і 7 самок) та 16 голів цьогорічного молодняку; для качок – 1 одиниця, де утримується 20 голів маточного поголів’я, від якого отримано в 2010 році – 120 голів каченят; для фазана – 1 одиниця, де утримується 20 голів маточного поголів’я, від якого отримано в 2010 році 100 голів фазанят,

- у ДП “Диканське ДЛМГ”: для кабана – 1 одиниця (5 га), де утримується 3 самки та 12 голів молодняка,

- у ДП “Гадяцьке лісове господарство”: 1 одиниця (7 га), де утримується 16 голів молодняка оленя плямистого, 3 самки кабана і 4 голови цьогорічного молодняку,

- у ДП “Кременчуцький лісгосп” – 4 одиниці, у тому числі для кабана – 2 одиниці (6,16 га та 0,04 га), де утримується 9 голів маточного поголів’я (5самок і 4 самця) та 19 голів молодняка; для лані – 1 одиниця (0,2 га), де утримується 2 голови маточного поголів’я (самка і самець); для фазана – 1 одиниця (0,072 га), де утримується 30 голів маточного поголів’я, від якого в 2010 році отримано 200 голів фазанят,

- у ДП “Миргородський лісгосп” – 3 одиниці, у тому числі для оленя плямистого – 1 одиниця (3 га), де утримується 13 голів маточного поголів’я (10 самок та 3 самця) і 6 голів цьогорічного молодняка, для кабана – 2 одиниці (1,5 та 1,0 га), де утримується 5 голів маточного поголів’я (3 самки і 2 самця) і 4 голів цьогорічного молодняка,

- у ДП “Полтавський лісгосп”: для качок – 1 одиниця (0,04 га), де утримується 110 гол маточного поголів’я, крім того, в даному лісгоспі розпочалася підготовча робота з будівництва вольєра для утримання диких кабанів (1-1,5 га), та збудований вольєр для утримання фазанів,

- у ДП “Пирятинський лісгосп” – 1 одиниця для кабана.

Єпізоотичний стан у мисливських угіддях державних підприємств лісового господарства залишається стабільним.

Проведено санітарний відстріл таких шкідливих тварин: лисиць – 183 голови; вовків – 7 голів; єнотовидних собак – 26 голів; бродячих собак – 230 голів; бездомних котів – 173 голови.

Випадків сказу серед диких м’ясоїдних тварин в угіддях лісгоспів не виявлено.

За даними Головного управління ветеринарної медицини в Полтавській області за 9 місяців 2010 року від користувачів мисливських угідь області прийнято на дослідження: 491 голова диких м’ясоїдних тварин, у тому числі 479 голів лисиць, з них (станом на 01.10.2010р.) дві позитивні у Чорнухинському (по межі з Чернігівською областю) та у Миргородському районах; єнотовидних собак – 7 голів, куниць – 5 голів.

Боротьба з браконьєрством

На даний час складено протоколів на порушників правил полювання по підприємствам облуправління 110 одиниць, по яких було сплачено штрафів на суму 16647 грн., у тому числі:

ДП “Диканське ДЛМГ” - 4 од.; ДП “Гадяцьке ЛГ”- 2 од.;

ДП “Кременчуцьке ЛГ”- 26 од.; ДП “Лубенське ЛГ”- 16 од.;

ДП “Миргородське ЛГ”- 10 од.; ДП “Пирятинське ЛГ”- 10 од.;

ДП “Полтавське ЛГ” - 32 од.; ДП “Новосанжарське ЛГ”-10 од.

Автор: Сергій Соломін, завідувач сектору мисливського господарства ПОУЛМГ
Источник: Полтавське ОУЛМГ, 13.12.2010

Через полювання за останні 15 років в Україні чисельність кабана, козулі, диких гусаків, лосів та інших мисливських тварин знизилася на 30-70%.

Про це повідомив директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко кореспонденту ГолосUA.

Зокрема, він наголосив, що центр закликав Верховну Раду не ухвалювати законопроект про полювання у заповідниках.

На переконання екологів, полювання в нинішніх умовах є не просто забавою, а екологічно небезпечним видом діяльності.

В. Борейко нагадав, що 2 грудня 2010 року у Верховній Раді зареєстровано законопроект “Про внесення змін до Закону України “Про природно-заповідний фонд України”. Але деякі депутати, за його словами, пропонують парламенту скасувати заборону на полювання в зонах антропогенного ландшафту біосферних заповідників, на території заказників, в охоронних зонах територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Еколог розповів, що повторно звернувся з відкритим листом до Голови Верховної Ради України Володимира Литвина з проханням “не ганьбити Верховну Раду і не ухвалювати скандальний законопроект про полювання в заповідниках”. Свої дії він пояснив тим, що у супровідних документах до проекту закону не надано жодного аргументу, який свідчив би про екологічну допустимість мисливства на відповідних територіях.

Керівник екологічного центру наголосив, що будь-яке рішення про послаблення чи зміну охоронного режиму територій та об’єктів природно-заповідного фонду, включаючи біосферні заповідники, має прийматися лише з урахуванням обґрунтованих експертних висновків відповідних наукових, громадських та інших організацій екологічного профілю.

Також В. Борейко підкреслив, що на сьогодні відсоток заповідності України сягає всього 7 % проти європейських показників 12-15 % від території країни.

http://www.golosua.com/podiyi....ikih-tv



Підготовка до полювання - з дитинства. На Прикарпатті діє гурток юних мисливців.

Дітей спочатку вчать оберігати природу. А потім - розповідають про секрети полювання. Гурток надзвичайно популярний серед школярів. Про те, як виховують гуманних мисливців - далі.

Учитель біології Лідія Магас розповідає про унікальних рослин і тварин Прикарпаття. Аби навчити дітей дбайливо ставитися до природи, при школі діє гурток юних мисливців. Тут займається близько 20-ти старшокласників.

Лідія Магас, керівник гуртка:

- В наш гурток приходить 12 дітей - як офіційно. А якщо неофіційно, то їх значно більше.

Після теорії - обов'язкові практичні заняття. Взимку головне завдання - забезпечити звірів їжею. Раз на тиждень хлопці наповнюють годівниці сіном.

Андрій Лучка, вихованець гуртка:

- Бачили косулі, які приходили на ту годівницю поживитися сіном. Про це навіть твір написав.

А ще в карпатських лісах водяться олені, лисиці, вовки, ведмеді і навіть рисі. Коли кількість хижаків зростає, їх доводиться відстрілювати, каже мисливствознавець і один із перших випускників гуртка Ігор Бочкур. Однак завдання мисливця - в іншому.

Ігор Бочкур, працівник державного підприємства "Солотвинський лісгосп":

- Мисливець - це коли він займається в першу чергу відтворенням ареолу звірів, а потім вже полюванням.

Гурток створили на базі мисливського господарства. Тут кажуть - відколи він почав працювати, навіть браконьєрів поменшало.

Петро Зіняк, засновник гуртка:

- Діти, яким розказуєм про охорону тварин, вони хваляться батькам. Це впливало в тому плані, що вони не підуть вже браконьєрничати чи ставити сільце якесь.

У планах мисливців - створювати такі гуртки і в інших школах Івано-Франківщини.

Автор: Ольга Вихованська, Андрій Пришляк, Новини, ТК Інтер, Івано-Франківська область
Источник: Подробности-ТВ, 16 декабря 2010 | 14:02

В Сумской области россиянин на джипе врезался в стадо диких свиней, которые внезапно выбежали на дорогу. Как сообщили в областном управлении ГАИ, инцидент произошел 12 декабря около 22:00.Двигаясь в направлении таможенного автоперехода Бачевск, водитель автомобиля Тойота Land Cruiser совершил наезд на стадо диких свиней, которые внезапно выбежали на проезжую часть дороги. После этого автомобиль потерял управление, съехал в кювет, где врезался в дерево. В результате ДТП двое пассажиров автомобиля получили телесные повреждения.

/ Последней фразы не хватает. Примерно такой, - "Никто из наших не пострадал." М.П./

Автор:
Источник: Шостка.info, 15.12.2010