Всё об охоте в Харьковской области
Среда, 28.06.2017, 04:51
Приветствую Вас Гость | RSS
 
Главная Форум охотниковРегистрацияВход
[ Новые сообщения · Участники · Правила форума · Поиск · RSS ]
Страница 1 из 11
Модератор форума: vasyaka 
Форум охотников » Общий раздел » На привале » Женщина - охотник. (Мисливські козирі Валентини Малюх)
Женщина - охотник.
amurДата: Вторник, 14.09.2010, 19:45 | Сообщение # 1
Пресс секретарь сайта
Группа: Стрелок
Сообщений: 417
Страна:Украина
Город:Чугуев
Статус: Offline
Мисливські козирі Валентини Малюх



Валентина Олексіївна Малюх — у всеозброєнні. Фото автора.

Валентина Олексіївна Малюх із села Федорівка — єдина з жінок району — член товариства мисливців і рибалок та одна з двох жінок-мисливців в області. Вправне володіння зброєю, добрі знання повадок звірини зробили Валю своєю в чоловічих мисливських компаніях. Залюбленню дружини в «не жіночу» справу посприяв її чоловік Віктор Миколайович – мисливець із діда-прадіда…

ДОМОВИВШИСЬ по телефону про зустріч, очікував побачити загартовану мисливським мікрокліматом, із загрубілими манерами жінку. Натомість переді мною ромашкою постала в білому платті тендітна, вродлива, з чарівною усмішкою на устах господиня, яка аж ніяк не вписувалася в образ людини з рушницею. Зізнаюсь щиро, я аж розгубився… Заусміхавшись у відповідь на моє здивування, Валентина Малюх зайшла в домівку, з якої за хвильку повернулась вдягнутою в мисливський камуфляж із розчохленою рушницею в руках. Струнка, зосереджена диво-жінка вмить розвіяла сумніви щодо свого хисту полювальниці. А десятки мисливських байок остаточно переконали: з того роду-племені.

У шкільні роки дівчина захоплювалась стрільбою із лука, не обминала нагоди постріляти в тирі. Після закінчення школи спершу працювала на швейній фабриці, а потім життя змусило влаштуватися прибиральницею в лікарню. Саме там Валя несподівано збагнула своє покликання і вступила до медичного училища. Потім — навчання в Ленінградському хіміко-фармацевтичному інституті. Відтоді незмінно працює в аптеці районної лікарні.

У 19 років Валя зустріла своє, як вона каже, кохання з першого погляду – водія Віктора. На третій день після знайомства відгуляли заручини, а незабаром батьки наречених справили й весілля. (До слова, торік подружжя відсвяткувало своє срібне весілля.) Молодята жили в оселі Вікторових батьків. І чоловік, і свекор Микола Васильович, і свекруха Віра Дем’янівна, і їхні друзі та близькі виявились пристрасними мисливцями. Хата постійно повнилась свіжими розповідями про мисливські пригоди, а стіл – стравами із роздобутої полюванням дичини.

— Одного дня я вирішила: краще податись разом із чоловіком на полювання, як це все життя робила моя свекруха, ніж, чекаючи його, сидіти вдома та точити ляси з сусідками, — згадує Валентина.

Спершу крокувала за чоловіком по лісах, долинах, вибалках, полях, так би мовити, «за компанію». Одначе невдовзі загадкові вечори на березі озера, річки чи в лісі з приготовленою на багатті юшкою, нічліг у наметі під зоряним небом, бентежні, сповнені таїни мисливські ранки, неповторне відчуття єднання з природою заполонили романтичне серце молодої дружини. Більш того, в неї прокинувся азарт та хист до полювання. Дарма, що після кожного пострілу з чоловікової рушниці потужний поштовх приклада в плече постійно валив з ніг. Вона навіть ставала для пострілу в рівчак — щоб м’якшим було падіння на спину. Переконавшись, що дружина з головою захопилась мисливством, Віктор Миколайович, який нині працює водієм автобуса, подарував їй на день народження нову, але менш потужну, ніж у нього, двостволку 28-го калібру. Успіхи в жінки-мисливця різко пішли вгору. Та якось Валентина отримала ліцензію на козулю. Якось побачила на лісовій галявині цю з гарними очима тварину, «Таку красу гріх нищити», — промайнуло у голові жінки. Відтоді на крупну звірину Валентина принципово не полює. Водночас В. Малюх захопилась риболовлею. Щораз згадує, як у річці біля села Селець піймали з чоловіком велетенського рака; як під час лову риби перекинувся човен, в котрому був їхній ще зовсім маленький синок; як дружно діяли в екстремальній ситуації...

Подружжю Бог послав двох синочків — В’ячеслава і Віталія. І тільки-но дітки зіп’ялись на ніжки, батьки відразу ж почали брати їх із собою. За словами Валентини Малюх, саме спілкування з природою сприятливо вплинуло на виховання дітей, вони уникли згубного впливу вулиці. І це зрозуміло: природа пробуджує, активізує, формує в людини кращі риси, вберігає від духовних вивихів, спрямовує у здорове життєве русло.

Під впливом вражень від полювання і риболовлі старший син В’ячеслав обрав свою стежину в житті: закінчив лісовий технікум та лісотехнічний університет, має досвід мисливствознавця. На жаль, кваліфікований спеціаліст ніяк не може працевлаштуватися за фахом у рідному районі. Молодший син Віталій прагне стати фермером. Має хист до техніки, до господарювання на землі. Ще підлітком орав кінним плугом людські городи. Малюхи тримають трійко коней, корову, телицю, бичка, свиней, чимало птиці, мають земельний наділ. Усьому цьому «талалайству» дає лад здебільшого Віталій.

— Нинішньої осені Віталик стане на рушничок щастя із юною медичкою Христиною. Дівчина не боїться селянської роботи. Навесні здивувала нас умінням орудувати кінним плугом на картопляному полі, яке впорала самотужки. Христинка того дня натрудилась, розчервонілась, обличчя вродливе – кров із молоком, очі – сяючі, щасливі. Гарну матимемо невісточку-донечку, — хвалиться Валентина Олексіївна.

Цього року дещо із запізненням розпочався сезон полювання на пернату дичину. Малюхи, як завше, полюють усією сім’єю. Зазвичай родина вибирає ті мисливські угіддя, які їй більше подобаються, де і отримує відстрільні картки. Здебільшого це заплави річок Прип’ять, Стохід та озеро Біле, що в Любешівському районі.

— Розвернутись є де – на Волині нараховується півтора мільйона гектарів мисливських угідь. Проте ми ніколи не засмучуємось, якщо полювання виявиться невдалим. Головний наш трофей – це приємно проведений час на природі, яка згуртовує, єднає, створює атмосферу злагоди і взаєморозуміння в родині, — розкриває свої козирні карти Валентина Малюх.

Ця мудра, життєрадісна жінка любить куховарити, заготовляти консервацію, пекти хліб (цьому домашньому ремеслу навчила і своїх синів), вирощувати квіти, збирати лісові ягоди, гриби, лікарські трави, заготовляти сіно. При цьому, кажуть сусіди, Валя не просто кладе в покоси траву, а бриє вкриті різнотрав’ям луки. Слово «бриє» — найвища на селі оцінка косарської майстерності. А ще Валентину Олексіївну можна побачити у статусі спритного вершника на власному конику…

Автор: Петро ГОРЩАРУК, кор. «Сільських вістей». Володимир-Волинський район Волинської області.
Источник: Сільські вісті, Вівторок, 14 вересня 2010 року, № 106 (18543)

Прикрепления: 6777905.jpg(9Kb)


Сообщение отредактировал amur - Вторник, 14.09.2010, 19:47
 
BrunoДата: Понедельник, 11.10.2010, 15:38 | Сообщение # 2
Группа: Стрелок
Сообщений: 738
Страна:Украина
Город:Харьков
Статус: Offline
Да товарищи, а сколько же у нас в области женщин охотников интересно? Одну из них многие из Вас знают (Beretta), а вот общее число неизвестно?????????????
А вот и наша:





 
InKДата: Понедельник, 11.10.2010, 16:51 | Сообщение # 3
Группа: Стрелок
Сообщений: 47
Страна:Украина
Город:Харьков
Статус: Offline
Повезло Вам Bruno c женой!)!
 
amurДата: Понедельник, 11.10.2010, 20:54 | Сообщение # 4
Пресс секретарь сайта
Группа: Стрелок
Сообщений: 417
Страна:Украина
Город:Чугуев
Статус: Offline
Quote (Bruno)
А вот и наша:
нет слов - одно восхищение.
 
BearДата: Суббота, 29.01.2011, 17:50 | Сообщение # 5
Группа: Стрелок
Сообщений: 214
Страна:Украина
Город:Харьков
Статус: Offline
Если честно я в шоке. снимаю шляпу.
 
Форум охотников » Общий раздел » На привале » Женщина - охотник. (Мисливські козирі Валентини Малюх)
Страница 1 из 11
Поиск:

Copyright MyCorp © 2017