как вам обслужевание и ценыНа Волині влаштовують сафарі для іноземців Мисливці з Європи радо сплять на нашому сіні й годують комарів
Провідник-єгер Микола Рисюк із німцем Міхаелем Шубером шукають біля водопою місце для засідки (фото: Микола КОМАРОВСЬКИЙ)
Полювання, на зразок африканського сафарі, організовують для іноземців у Звірівському мисливському господарстві в Ківерцівському районі Волині. Найчастіше сюди приїжджають італійці, французи, німці та австрійці.
Двоповерховий мисливський котедж лісництва, прикрашений різьбленими химерами, стоїть на околиці лісу. Ізсередини стіни оббиті дерев’яною вагонкою. У залі камін, рипучі дерев’яні сходи нагору. На стінах голови-опудала кабанів і оленів.
Вусатий австрієць 50-річний Мартін Найдхарт курить люльку в м’якому кріслі. Розповідає, що путівку у волинські ліси купив на щорічному ярмарку мисливських турів у Франкфурті-на-Майні. До цього він був у Африці, Австралії, Сибіру.
— А щоб дружина мені самому ”роги” не наставила, взяв її із собою, — каже німецькою Мартін. — Тепер учиться в місцевих кухарок варити борщ і свіжину.
До вітальні в мисливському спорядженні заходить єгер, 57-річний Григорій Єфримовський. На ньому костюм кольору хакі й кирзові чоботи. На поясі повний набоїв патронташ. Підганяє австрійця, бо час іти на полювання.
— ”Сафарі” для іноземців влаштовуємо двічі на рік — на початку літа та у вересні, — розповідає єгер. — Приїздять по 10–15 осіб. Їм набридла цивілізація, тому готові спати на сіні, годувати комарів, мокнути під зливою в засідці. Навмисне уникають комфорту. Ігнорують супутникове телебачення. Чемпіонат із футболу не дивилися, а тільки рахунком цікавилися.
Мисливцям подають запечену вирізку і смажену печінку звіра
Іноземці йдуть на звіра в супроводі 11 тутешніх єгерів. До кожного гостя приставлений окремий єгер. Такий уже неписаний мисливський закон. Частенько забираються на спеціальні вежі, звідки підстерігають здобич. Вполювати звіра не самоціль для іноземця. Буває, ходять кілька днів і нічого не заб’ють. Але задоволені, бо відпочили душею. Якщо й стріляють, то лише в козуль-самців, плямистого і благородного оленів, диких кабанів. Самок не чіпають. Від убитої туші собі беруть оленячі роги з верхньою щелепою і кабанячі черепи з іклами. М’ясо залишається в господарстві. Його переробляють і продають місцевим селянам. Хіба що до столу мисливцям подають запечену вирізку і смажену печінку звіра. Традиційно до трапези припрошують єгерів, з якими під свіжину перехиляють чарку-другу шнапсу чи віскі.
Мрія кожного — вполювати трофей зубра. Колись старих велетнів відстрілювали. За голову викладали понад сім тисяч німецьких марок. Нині через зменшення популяції вистежувати зубра заборонено. Кілька років тому приїздили любителі облав на вовків. Але тепер мало шансів натрапити на зграю, а сіроманці-одинаки пристрілені — не бояться червоних прапорців.
У котеджі стає душно. Виходимо на вулицю. Австрієць відмовився від журналістського ескорту. Хоче постріляти наодинці з єгерем. Але запросив до спільного полювання восени. Пообіцяв знову приїхати у Звірів разом із бізнес-партнерами. Задля більшої певності жбурнув жменьку монет у бік лісу. Щоб обов’язково повернутися.
Ікла оцінюють за довжиною
Вартість ліцензії на відстріл звірини для мисливця коштує 200–500 грн. Окремо іноземці платять за трофеї. За роги благородного оленя вагою до 7 кг — 1,5 тис. євро, від 9 кг і більше — 2,6 тис. євро. Роги плямистого оленя понад 5 кг — 1100 євро. Далі за кожні 10 г рогів мисливці доплачують по 5 євро.
Кабанячі трофеї оцінюють за довжиною іклів: 16 см — 250 євро, понад 20 см — 650 євро плюс 5 євро за кожний міліметр.
— Мисливські забави для іноземців дають добрий зиск, — каже директор Звірівського мисливського господарства Петро Шкараба, 52 роки. — Деяку частину грошей від полювання забирає собі київський посередник. Частина надходить до місцевого бюджету. У нас залишається 80 відсотків. Частина йде на розвиток мисливських угідь, відтворення популяції звірини і на підгодівлю звіра.
Ну вот, очередной за..б . Запарил! Ему что, неймется перед забвением? Типа ЮЩ- всемогущ? 
надо обсудить.
