Напади невідомого звіра на свійських тварин та людей в різних областях України привернули увагу ЗМІ. Вчені вважають, що українська чупакабра може виявитися гібридом вовка та собаки чи росомахою, пише Павло СИВОКІНЬ, gazeta.ua

Старший науковий співробітник Інституту розвитку генетики тварин та рослин Роман Завгородній розповів Gazeta.ua, що чітких доказів існування такого звіра немає.

“Поведінка цієї тварини – напади на кролів, покусані люди, поламані сітки і загорожі – схожа на тактику полювання росомахи. Ця тварина живе далеко на сході, або півночі. Там де багато лісів та дичини. В Україні її ніколи раніше не бачили, та вона могла втекти з приватного цирку чи зоопарку”, – сказав він.

Вчений зазначив, що росомаха має великі пазурі на передніх лапах.

“Ними вона хапає жертву. Тому в людей, на яких напала так звана “чупакабра”, були довгі порізи. Крім того тварина має довгі нижні ікла, якими випиває кров з жертви. В наших умовах росомаха, що втекла з зоопарку, не зможе знайти поживи і буде нападати на свійських тварин. В природі вона харчується глухарями та бобрами. В наших умовах її меню могли складати кури та кролі”, – припустив Завгородній.

Напади на людину вчений пояснив холодом.

“Довга зима привела до нестачі здобичі для диких звірів у лісі. Тому вони нападають на домашніх тварин та людей. Тварина може навіть бути скажена. Тут невідомо, як вона потрапила до України”, – сказав він.

За словами науковця, це також міг бути великий вовк, чи змішана порода вовка і собаки.

“Змішані породи вовків та собак (їх називають вовкособами) не бояться людей, як дикі тварини. Вони частіше хворіють на сказ та можуть нападати на все, що побачать. Такі хижаки можуть виростати до метра. Вони набагато небезпечніші ніж звичайні вовки. Вовкособів в Україні за 30 років застрелили в дикій природі лише 3. Вони також нападали на людей”, – відзначив Завгородній.

Мутанти, на переконання вченого, не могли бути причиною нападів.

“Зазвичай такі породи слабкі та не несуть серйозної загрози. На моїй практиці народжувалися телята без шкіри, чи двоголові поросята. Та вони не живуть довго. Навіть якщо мутант може пристосуватися до оточення, він не матиме нащадків. Тому тут може бути лише одна тварина. За 20 років практики, я не чув аби мутанти нападали на людей”, – уточнив він.

Натомість Павло Рамкович з Луганського інституту криптозоології стверджує, що це новий невідомий різновид хижака.

“Чупакабру вперше побачили в Латинській Америці. Там вона нападала на кіз та курей. Потім її помітили в США. Нарешті 2007 року схожого звіра бачили і в нас. Люди постійно вирубують ліси і тваринам немає що їсти. Можливо чупакабра і раніше жила тут, та ми її не помічали. Вчені кожного року відкривають нові види тварин, про яких раніше не знали”, – розповів він.

Криптозоолог вірить, що невдовзі знайдуть нові докази існуванню чупакабри.

“Її бачили в багатьох країнах. І вона не схожа на жодного відомого хижака. Вона не боїться нападати на людей, а отже є вкрай небезпечною. Більшість її слідів знайшли біля скотомогильників, отже воно пристосовується до життя біля людей”, – додав Рамкович.

Нагадаємо, 12 березня на Рівненщині на місцеву жительку накинулась невідома тварина.

Раніше повідомлялося, що мисливець з Хмельниччини застрелив чупакабру. Застрелена істота схожа на собаку. Ветеринари кажуть, вона мала багато відхилень — збільшену голову, великі ікла й лисячий хвіст .Источник: «Наше слово», 15 березня 2010

Правоохранители просят: Если вы заметили неизвестного зверя, спрячьтесь и немедленно сообщите об этом правоохранителям по номеру телефона 102, ведь, возможно, именно ваше сообщение поможет быстрее найти и обезвредить это животное.

http://donbass.ua/news....oi.html

Так что...

«ВОНО повалило мене і завило!» - ще й зараз із жахом згадує 40-річна жителька села П'ятигори Здолбунівського району Рівненської області Раїса Середюк (на фото), на яку цими днями напала невідома тварина

Протягом останнього року поява невідомого монстра зафіксована у Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській, Київській, Чернігівській, Черкаській, Запорізькій областях. У січні 2010-го скелет дивної істоти, схожої на скелет описаної в багатьох ЗМІ чупакабри, було знайдено поблизу села Хмелів Володимир-Волинського району. Тоді ми навіть пожартували, що чупакабра не витримала волинських морозів (дивись «Волинь» за 23 січня 2010 року - авт.). Виходить, на Рівненщині витримала, і стала сміливішою настільки, що вже нападає на людей.
Принаймні, Раїса Середюк у цьому переконалася на власні очі.
- Це трапилося біля кладовища, коли я поверталася з їдальні, де працюю кухарем, - говорить тремтячим від страху голосом Раїса. - Був початок сьомої вечора, темніло. Метрів за 30 від мене з'явився силует. Спочатку я думала, що це людина. Але воно раптом почало стрибати! І прямо на мене. Я злякалася й давай з усіх сил втікати. Воно - за мною. Коли повернулась, побачила жахливі лапи з трьома товстими пальцями-кігтями. Все тіло чудовиська було в шерсті. Голова худа і довга. Воно, як вовк, тільки на двох лапах і набагато більше. Звір у кілька стрибків наздогнав мене і страшно вдарив у спину. Я впала і чула, як тяжко він дихає і сопе... А потім як завиє жахливо-жахливо! Більше я нічого не пам'ятаю...
Знепритомнівши від страху, Раїса півтори години пролежала в снігу, поки її не знайшли односельчани. На «швидкій» жінку доставили у лікарню.
- Жінка поступила до нас у стані глибокого стресу. Зараз ми їй даємо заспокійливе, серцеві ліки. Від страху пані Раїса втратила дар мови. Тільки на другий день змогла розповісти, що трапилося. Історія здається неймовірною. Працюю понад 25 років у районі, але нічого подібного ще не траплялося! - розповів виданню «БЛІК» Василь Мацюха, начмед Здолбунівської райлікарні, у якій зараз Раїсу Середюк виводять зі стану глибокого шоку.
Тим часом чудовисько, яке усі називають чупакаброю, продовжує здійснювати набіги на П'ятигори і сусідній Глинськ. Жителі тамтешніх сіл у паніці. Вони ждуть допомоги від влади. Адже до того, як напасти на жінку, невідома тварина два тижні вбивала домашніх кроликів і випивала їхню кров. Селяни нарахували близько двох десятків таких нападів, загинуло понад півсотні тварин. Монстр не боїться собак.
- У нас цей звір убив трьох кролиць. Вирвав двері хлівчика, а потім і дверці клітки. На землі не було жодної краплі крові. Тільки на шиї у кроликів по два сліди від укусу, - розповідає місцевий житель Микола Мельник.
На снігу монстр залишає сліди двох лап на відстані близько метра. Між ними, розповідають селяни, сліди від хвоста. Чудовисько, напевне, стрибає, як кенгуру.
Наступного дня після нападу на Раїсу Середюк мисливці влаштували облаву на монстра. Але безрезультатно - вночі сніг засипав сліди і собаки нічого не винюхали. Селяни думають, що чудовисько ховається у старих закинутих будинках чи на кладовищі.
- Потім приїжджали озброєні міліціонери. Вони обшукали усі закинуті будинки і кладовище, але нічого не знайшли, - розповідає сільський голова П'ятигор Петро Нестерчук. - Наші люди налякані і вечорами нікуди не виходять з хати.
Воно й не дивно, адже уже вночі після приїзду міліціонерів чудовисько знов убило кролів, а наступного дня в сусідньому селі Глинськ невідомий звір збив із ніг 14-річну Вікторію Білецьку. Дівчина у шоковому стані, її батьки не дозволяють журналістам з нею зустрічатись. Тим часом поблизу ставка у Глинську люди помітили багато слідів невідомої тварини...
КОМЕНТАР СПЕЦІАЛІСТА
Георгій ГРЕЩУК, зооінженер, начальник відділу тваринництва управління агропромислового розвитку Рівненської облдержадміністрації:
- Нічого подібного раніше не зустрічав. Кров жертв випивають ласки і куниці. Але це - маленькі тварини. Щурі, коли нападають на кроликів, з'їдають голову. Зграї голодних бездомних собак можуть вирвати лапами закриті дверці клітки, але вони роздирають і з'їдають кролів, а не випивають їхню кров. Та й наскрізь одним ударом розірвати жінці куртку і подерти їй спину собака не зміг би. Швидше за все, ми маємо справу з якимсь мутантом чи твариною, над якою проводились експерименти. На мою думку, чупакабра - це продукт генної інженерії. В СРСР проводили багато експериментів на спеціальних військових засекречених об'єктах.

ДОВІДКА «ВОЛИНІ»:

ЧУПАКАБРА (з іспанської chupar - «смоктати» і cabra - «коза») - фантастична тварина, якій приписують вбивства кіз, кролів та іншої свійської живності через знекровлення. До речі, випадків, коли чупакабри нападали на людей, раніше не було зафіксовано.
Вперше феномен чупакабри описали у Пуерто-Ріко у 1975 році. Тоді були різноманітні версії щодо зовнішнього вигляду чупакабри. Найпоширеніша така: зріст її близько метра, морда тупа, тіло без чітких форм і довгі пазурі.

Автор: Володимир ВОВКОДАВ
Источник: Волинь, №1062 ЧЕТВЕР, 18 БЕРЕЗНЯ 2010р

У Тумирі Галицького району добрі люди і погане сполучення. Село віддалене, на межі з Тернопільською областю. Оточене місцями лісистими горбами. Мабуть, саме з навколишніх лісів час від часу навідується до села якась загадкова істота, котра ще з торішньої осені завдає людям чималої шкоди.

Місцеві називають її «чупакаброю», про яку наслухалися і начиталися в різних ЗМі. Власне, навряд чи це південноамериканське чудовисько могло дістатися наших країв, проте поведінка тумирського «монстра» дещо нагадує заокеанського. Як і «чупакабра», ця істота висмоктує у своїх жертв кров і має неабияку фізичну силу. Двоє жителів села стверджують, що бачили її на власні очі.
Тупотить, наче кінь

Олександра Бойко і досі згадує про той момент з жахом. Це був кінець лютого, десята година вечора. Пані Олександра вийшла до стайні подивитися до корови, яка мала отелитися, і заніміла. На клітці для кролів (щоправда, тоді там перебувала морська свинка) сиділа якась істота. Коли до жінки повернувся дар мови і вона закричала з переляку, тварина зіскочила з клітки і легко подолала високий, понад півтора метра, паркан.

За словами пані Олександри, коли істота стояла на чотирьох лапах, її зріст сягав метра, якщо не більше, а коли підвелася на задні кінцівки, то, мабуть, мало бракувало до двох метрів висоти. Жінка запам’ятала, що у тварини була кругла голова і витягнута загострена пащека. Вона не гарчала, не гавкала, а мовчки втекла, роблячи великі стрибки, звук від яких був дуже подібний до тупоту коня. Зрештою, можна припустити, що істота не дуже боїться людей.

Щоправда, ще один житель Тумира вже зустрівся на своєму подвір’ї не з однією, а з двома «чупакабрами». Одна була значно менша за другу, з чого місцеві люди зробили маловтішний висновок: їхній «монстр» має ще й дитинча. і хоча чоловік мав при собі вила, він не наважився стати на шляху тварин, які почали стрибати в його бік. Але встиг помітити, бо подвір’я було освітлене, що непрохані гості мали блискуче, аж переливалося, коричнево-жовте хутро.
Навіть стайня не захистила

У Тумирі ця істота з’явилася восени. За цей час від неї потерпіли близько десятка раздів, у яких тварина знищила загалом із півсотні кролів, дві кози та морську свинку. Вона не жере свої жертви, а тільки висмоктує кров, кажуть місцеві люди, залишаючи на тілі лише дві маленькі ранки. і, що цікаво, зауважують, навколо мертвих кролів, яких «монстр» полюбляє розкидати в різні боки, на снігу не видно жодної краплини крові. Навідавшись на одне обійстя, істота продовжує час від часу приходити туди з новими «візитами». Наприклад, коли Олександра Бойко зустрілася з нею віч-на-віч, ця тварюка вже втретє побувала на її подвір’ї. Вперше це сталося ще на свято Покрови, чудовисько знищило тоді у неї 22 кролі.

До речі, селяни зауважили, що воно свої напади скоює або на свята, або в ніч на неділю чи з неділі на понеділок. Останній випадок стався у ніч на 8 березня, яке припало на понеділок. У тумирського господаря Степана Бойка істота забила 13 кролів.

— Не устеріг, — бідкається чоловік. — Адже знав, яка загроза для вухастих з’явилася в селі. Навіть свого часу мав намір під’єднати до металевої огорожі навколо кролятника електричний струм, та побоявся, що якась людина може випадково доторкнутися до паркана і потерпіти.

Степан Бойко веде нас до місця події. Ось клітка, одна зі стінок якої була оббита міцною металевою сіткою. Вона вирвана. «Яку ж силу треба мати, щоби це зробити!» — каже господар. На сітці видно чимало слідів від страхітливих пазурів «монстра». А судячи зі слідів його лап на снігу, чудовисько прийшло на обійстя з поля, за яким починається ліс, і в тому ж напрямку зникло.
Як ми вже писали, жертвами істоти стають не лише кролі. У Юстини Марчук вона забила двох кіз. Для літньої жінки, очевидно, не вельми заможної, це серйозна втрата. Хоча стаєнку, де утримувалися кози, можна назвати вбогою, але вона порівняно міцна. Проте це худібку не врятувало.

Спершу чудовисько зірвало все, чим були утеплені двері. На деревині також залишилося чимало слідів від його кігтів, котрі свідчать про його міць. Таке враження, що тут ніби хтось різцем пройшовся. Далі воно добралося до клямки. «Вона доволі туга», — демонструє нам пані Юстина. Справді, аби її відчинити, треба докласти певних зусиль. Але в істоти вистачило на це сил. Більше того, кози у стайні були припнуті на ланцюги, котрі також не встояли перед силою «монстра». Він вирвав худобу з прив’язі, витягнув її надвір і там добив, зламавши хребти. На шиях нещасних кіз виявили згадувані вже невеликі ранки, ніби від укусу, але знову ж таки — жодної краплі крові поруч. і в цьому випадку пані Юстина показує, що істота прийшла до неї з поля, хоча, на відміну від Степана Бойка, жінка живе майже в центрі села, поряд чимало сусідів, які, очевидно, мають псів, та «чупакабра» їх не боїться. Жінка досі вражена розміром слідів цієї тварюки, котрі побачила на снігу. «Вони такі, як моя долоня, якщо не більше», — каже пані Юстина.
Сліди завжди губляться

Одного разу на цю істоту влаштували облаву, та це нічого не дало. Найзагадковіше те, що сліди довели до місцевого цвинтаря і повернулися назад до села, де зникли. Але тумирчанин Володимир Бойко — вчитель трудового навчання у школі, чудовий різьбяр та художник і за сумісництвом — місцевий єгер, і досі полює за нею. Свою рушницю завжди тримає напоготові. Лише, каже, запізно йому повідомляють про появу «чупакабри». Кілька разів пробував її вистежити, однак щоразу сліди вели до лісу і там губилися.

Пан Володимир намалював нам слід звіра. На думку мого колеги-мисливця, з яким ми приїхали до Тумира, він нагадує заячий, лише дуже великий. і єгер вважає, що йдеться про велетенську тварину, в якої сильно розвинені задні кінцівки, а передні дещо коротші. Пересувається вона великими стрибками, відстань між слідами, яку Володимир Бойко заміряв рулеткою, — 2, 3 метра, а то й усі два з половиною метра.
Поки ми розмовляли з паном Володимиром, до села приїхала й група єгерів. Вони проводили в лісах рейд у пошуках браконьєрів. Відчайдушні хлопці, подумав, надворі так закурило, що і в населеному пункті почуваєшся незатишно, а як може бути лячно в лісіѕ Та браконьєри саме таку погоду й полюбляють, стверджують єгері. Щоправда, наразі двоногих «хижаків» вони не помітили, як жодного разу, перебуваючи в лісі чи з такими рейдами, чи на полюванні, не бачили ні слідів, ні, тим паче, самої «чупакабри».

Зате нині побачили іншу загрозу для галицьких селян. У лісах з’явилися чотири вовки, які прийшли до нас з Тернопілля. До речі, цих хижаків помітила й одна жінка із сусіднього з Тумиром села, яку ми підібрали дорогою. Дозвіл на їх відстріл єгерям не дали. З одного боку, зрозуміло, що це рідкісний карпатський вовк, кажуть хлопці, а з другого — вони ж тут усе живе понищать. Наразі у лісових тварин період запліднення і жодна вагітна самка, навіть свиня, від вовків не зможе втекти. Щоправда, однією з жертв вовків, на яку єгері наштовхнулися в лісі, був домашній пес, про що свідчив нашийник. Що цікаво, зауважили наші співрозмовники, хижаки обгризли собаку до кісточок.
Мимоволі знову повертаємося до теми «чупакабри», обговорюючи випадок з козами. На думку єгерів, на таке здатний лише вовк. Пес не зміг би завдати таких сильних ушкоджень. Але, з другого боку, вовк не залишив би тварин цілими, а з’їв. Отож ми залишаємося при думці, що на бідних тварин напало щось ще не відоме зоологам.
Страждають не лише тумирські газди

До речі, те, що відбувається вже кілька місяців у Тумирі, вже не сенсація. З такими ж випадками торік ми зустрілися, скажімо, в селі Опришівцях під Івано-Франківськом. В однієї раздині невідома істота випила кров із шести кролів, яких потім акуратно поскладала один біля одного. Зрештою, така поведінка притаманна тхору. Але навряд чи б ця невеличка тварина могла так розтрощити кролячу клітку, як ми це побачили в Опришівцях. До речі, пошкодження на ній, сліди від пазурів були дуже схожі на ті, що побачили в Тумирі.

Знайомий міліціонер розповідав, що подібні до цього напади траплялися і в одному із сіл Рожнятівського району. Один місцевий житель бачив цю істоту і зауважив, що вона тупотіла, як галопуючий кінь.

Торік було чимало повідомлень у ЗМі про появу загадкових монстрів у Львівській та Тернопільській областях. А днями, саме тоді, коли ми виїхали до Галицького району, в газетах писали і по телебаченню розповідали про тварину, застрелену в Хмельницькій області. Вона була подібна до пса, проте мала чимало відмінностей. До речі, колір її шерсті нагадував колір шерсті тумирського «монстра». Щоправда, цей звір нападав не на кролів, а на собак.

Зрештою, в інтернеті є чимало повідомлень про загадкових істот, яких бачили і в інших областях України. Наприклад, у Сумській, Київській, Чернігівській. В останній «чупакабру» навіть вдалося застрелити, але одразу приїхали вчені з Києва та забрали її. Далі з цього приводу — жодного повідомлення. Також в інтернеті є чимало фотографій і навіть відео якихось дивних істот. Одні з них подібні до великих собак, інші — до кенгуру. Деякі вкриті шерстю, здебільшого, коричневою або жовтуватою. На інших — лише блискуча шкіра. У них сильно розвинені задні кінцівки, видовжені пащеки, з яких стирчать великі ікла.
З приводу їх походження також чимало версій. Говорять про експерименти вчених, припускають, що це якийсь мутант із чорнобильської зони. Навіть є гіпотеза, що «чупакабри» прибули до нас із потойбіччя. Адже не раз при зустрічі з ними люди відчували запах сірки. Та у тумирському випадку у науковців своя версія.
«Чупакабра» живе на сільському подвір’ї?

— Це звичайний сільський Сірко, — дещо з гумором стверджує головний лісничий Галицького національного природного парку Василь Хованець. Це ж говорить і начальник наукового відділу парку Володимир Бучко. Він також виїжджав до Тумира, коли там загинули кози. Досліджував завдані їм ушкодження. Консультувався з науковцями з інших регіонів України. і ось разом прийшли до такого висновку.

— Йдеться про дуже великого пса з домішком крові якоїсь мисливської чи бійцівської породи, — каже пан Володимир. За його словами, найімовірніше, собака живе у когось на подвір’ї. До нападів на кролів та кіз його спонукає інстинкт до вбивства. А не їсть їх — бо не голодний. Господар же годує свого пса, а ночами, очевидно, спускає з прив’язі.

Про те, що це домашній собака, свідчить і те, що він не боїться людей і світла. Наприклад, аби дістатися до кіз, йому треба було хвилин 10-15 зривати оббивку на дверях стайні, поки не знайшов клямку, яку витягнув зубами. А, найголовніше, сліди тварини не ведуть за межі села, стверджує Володимир Бучко (хоча, якщо ви пригадуєте, від єгеря Бойка ми чули дещо інше). Отож шукати тумирську «чупакабру» треба у когось на подвір’ї, підсумовує В. Бучко і навіть пропонує спосіб, як це зробити.
Найперше, сільська влада має взяти на облік усіх великих псів і перевірити, як вони реагують на ту ж козу. Буде кидатися собака на рогату — ось і потенційна «чупакабра». Щиро кажучи, шкода мені буде того тумирського газду, пес якого з якоїсь причини недолюблює кіз...

І головний лісничий парку, і Володимир Бучко сходяться на тому, що у наш час, тим більше в нашому регіоні аби існував якийсь невідомий науці великий ссавець, це неможливо. «Звісно, газети полюбляють писати про це. Вам же потрібні сенсації, аби привабити читачів», — поблажливо розмірковують вони. Але тут, у Галицькому районі, є й свої справжні сенсації. Василь Хованець веде нас до паркового музею, облаштування якого ще закінчується. Тут зібрано експонати флори й фауни району, чимало з яких занесені до Червоної книги. Є навіть такі екземпляри, які рідкісні не лише в Україні, а й в Європі. Та це вже, як полюбляє говорити ведучий однієї популярної телепрограми, зовсім інша історія? пише газета "Галичина"

Автор: -
Источник: paralleli.if.ua, 18 Березня 2010, 7:33


Протягом тижня після нападу невідомої тварини на двох місцевих жительок у П’ятигорах і Глинську чергував наряд міліції. Четверо правоохоронців цілодобово патрулювали села. Вони приїздили в бронежилетах із табельною зброєю. Обходили територію та робили засідки на звіра.
— Нам ще не доводилося захищати людей від чупакабри. Однак ми поставилися з належною відповідальністю. Були готові затримати хижака, а у випадку небезпеки — вбити його. Але нам так і не вдалося його виявити, — говорить старший інспектор Здолбунівського райвідділу міліції Сергій Миронюк.

Облавою керував заступник начальника Здолбунівського райвідділу міліції Сергій Криса.

— Такого в нас ще не було. Щодня в село приїздили до 50 мисливців і міліціонерів. Вони прочесали вільховий ліс, оглянули старі хати-пустки, кладовища, кар’єри, смітники. Вдень — облава, а вночі звір вбиває кролів і домашню птицю, — говорить П’ятигірський сільський голова Петро Нестерчук.

Мисливці щодня проходили понад 20 км. Вони натрапили на сліди звіра, але так і не змогли його наздогнати. Кажуть, тварина поводиться як росомаха. Проте набагато більша.

— Звір надзвичайно швидкий. Скаче по деревах. Нам так і не вдалося його навіть побачити. Хлопці з ніг валилися, а наздогнати не змогли. Тварина за ніч проходить до 70 км. Вона дуже сильна й розумна, — розповідає голова Здолбунівського районного товариства мисливців Василь Кельнік.

Після облави невідома тварина вбила кролів і курей у сусідньому із Глинськом селі Підцурків, на хуторі Загура. Доведені до відчаю п’ятигірці планують власноруч боротися з хижаком. Вони вирішили поставити в полі клітку з кролями й зробити засідку на чупакабру.
Полювали на сенсацію в Здолбунівському районі й телевізійні групи каналу НТВ з Києва та Москви.

— Журналісти в гумових чоботях ходили по болоту з мисливцями, розпитували людей. Потім показали репортаж у новинах. Так не повірите, такі дурниці наплели. Нашу чупакабру пов’язали з хом’яком, який утік з дому Ющенка. Мовляв, бувають такі страшні мутації. Це, напевно, в голові того журналіста такі мутації. Розповіли, що в нас півсела питущих. Але ж то неправда. Хай на своїх у Росії подивляться, — обурена 61-річна Валентина Якубчик із Глинська.
Селяни хвилюються, якщо чупакабру не умертвлять зараз, то влітку звір буде нападати на вигоні на корів та коней. У міліції запевняють, що не припинили пошуки звіра.

Автор: Віктор ГОМОЛЬ
Источник: Рівненська газета № 976 від 25 березня 2010 року


Наша газета вже повідомляла про випадки обезкровлення кролів в обійстях Заболотцівської сільської ради Іваничівського району, які трапилися взимку минулого року. Сенсаційна інформація про полювання на свійських тваринок нібито загадкового звіра чупакабри пройшла в багатьох ЗМІ

Минуло небагато часу - і на сполох почали бити мешканці сіл Стара Лішня, Осмиловичі, Будятичі, розміщені поблизу шахтарського Нововолинська. Зокрема, випадок із знищенням 12 кролів стався в обійсті Надії Шевчук із Старої Лішні. Їх знайшли обезкровленими на подвір'ї. Мешканка цього ж села Катерина Савчук повідомила по телефону, що рано-вранці знайшла мертвого кроля біля хати. На землі деінде були помітні сліди, схожі на собачі. Пані Катерина також розповіла, що в одному із сусідніх обійсть хазяї знайшли в дворі задушене порося.
Подібне зафіксували і в селі Осмиловичі. В господарстві Зої Харук в одинадцяти кролів загадковий звір висмоктав кров. Клітка, де знаходилися тварини, була подерта, відламані дошки. Налякало «хазяйнування» невідомого звіра й Надію Шабаш з села Будятичі. Дільничний райвідділу внутрішніх справ Василь Зініч, до якого звернулася вона, сфотографував наслідки візиту нічного «гостя»: подерті клітки, один кролик задушений, а обірвана голова другого застрягла в клітці.
- Люди нам почали скаржитися, що пропадає живність ось таким загадковим чином, - каже Старолішнянський сільський голова Анатолій Мокієць. - Я допускаю, що міг завестися якийсь хижак у тих хащах, в які перетворилися окремі поля. Це викликає тривогу. А тому, очевидно, треба думати, як громаді боронитися від можливих подальших проблем.
Поспілкувалася з лікарем, який проживає в Старій Лішні. Якось ввечері повертався він з дружиною додому. Поблизу села Космівка дорогу швидко перебіг якийсь звір, в якому дружина розгледіла щось подібне на те, що звуть чупакаброю...

Автор: Алла ЛІСОВА
Источник: Волинь, №1073 ЧЕТВЕР, 15 КВІТНЯ 2010р

(The Daily Telagraph)

У китайській провінції Сичуань зловили дивну тварину. Про це повідомляє The Daily Telegraph з посиланням на місцевих мисливців, які знайшли звіра.

Видання наводить слова одного з мешканців провінції, який спіймав "східного єті". Чоловік стверджує, що тварина дещо нагадує ведмедя.

У неї не має хутра, зате є хвіст, як у кенгуру. Мисливець також розповів, що тварина видає звуки, схожі на котяче нявкання. Воно постійно когось кличе.

У місцевих жителів популярні легенди про ведмедя, який колись був людиною.

Знахідка спантеличила місцевих біологів. Вчені збираються відвезти тварину до Пекіна для аналізу її ДНК.

Gazeta.ua за матеріалами The Daily Mail

На окраине Харькова появился неизвестный зверь, который высасывает кровь из домашних животных. От зубов хищника уже погибли несколько кроликов и кот

«Здесь были кроли - 6 больших и 5 маленьких. Мне жена звонит с утра и говорит: приезжай, в сарае творится что-то непонятное», - рассказывает хозяин кроликов Сергей Мирошниченко. Свой сарай он тогда не узнал: клетки сильно повреждены, повсюду куски шерсти, следы от когтей. Трупы кроликов мужчина обнаружил за пределами сарая – тушки были отсортированы по размеру и цвету. При детальном осмотре выяснилось: большая кроличья семья погибла за несколько секунд – из них высосали кровь.

Сергей Мирошниченко: «Было горло, то ли порез, то ли непонятно что на шее, и крови вообще не было, то есть, не знаю, как без крови, ну, так вот».

Слухи о появлении кровопийцы или мифической чупакабры, которая бродит по лесам Ивано-Франковска, Львова и Киева, - разлетелись по улице мгновенно. Соседка Сергея Мирошниченко призналась: ее кота какое-то чудовище лишило жизни таким же образом. Кроликовед Владимир Котыш сочувствовал потере соседа, но до конца не верил, что такое возможно, пока его не разбудил ночной звонок.

Владимир Котыш: «Приходит СМСка - беру телефон и тут слышу, как кролики пищат, бросаю телефон, выбегаю на улицу, и вот картина: тут непонятно что происходит, грохот, стук, я хватаю железо и стучу по нем, они прыгали вниз, а теперь не могут».

Четырех кроликов-великанов потерял и Котыш. Когда эмоции поутихли, соседи вместе начали составлять так называемый фоторобот «кроликоубийцы».

Владимир Котыш: «Видел одного, он метался вот здесь черный, аж серебристый такой, аж горит весь».

Сергей Мирошниченко: «Где-то вот такая ростом, (показывает – ред.), хвост - не обратил внимания, ушей практически нет, и морда не как у собаки, приплюснутая такая, вот, как у бульдога».

К своим жертвам чупакабры (а их было четверо, утверждают мужчины) пробираются благодаря врожденной сообразительности, которой позавидует вор-профессионал. Построенная на совесть и укрепленная сеткой клетка имела лишь одно маленькое окошко, через которое чупакабры вытащили всех кроликов. Возможно, они их загипнотизировали, предполагают мужчины, возможно, от такого нахального поведения кролики скончались на месте. Боятся хищника не только ушастые: овчарка Котыша - пес Босс - вместо того чтобы броситься на зверя, так испугался, что хотел перепрыгнуть через забор, но зацепился ошейником об ограду и повис. Выскользнув из ошейника, овчарка спряталась и скулила, пока ее не успокоили.

Биолог Виктор Токарский, которого вся Украина знает как хранителя байбака Тимки, утверждает: собака напугана не чупакаброй - такие животные науке не известны - пес таким образом отреагировал или на рысь, или на гибрид собаки-волка.

Виктор Токарский, доцент кафедры зоологии и биологии ХНУ им. В.Н. Каразина: «Вот эти гибриды теряют всякую боязнь перед человеком, могут спокойно заходить в деревню, ломать клетки, доставать животных, так как им много не нужно, соответственно, они 2-3 уносят, остальных давят, скорее всего, что это одичавшая собака или собака-волк».

Собака-мутант не мог так ювелирно сделать надрез на шее кроликов и оставить такие огромные следы - утверждают Мирошниченко и Котыш. И хотя сами слово "вампир" вслух не произносят, почти уверены: это не последнее убийство на их улице, ведь добычи в клетках в каждом дворе хватает. Неизвестные существа, которые уже двое суток держат в ужасе местных жителей, скрылись в направлении болота. Вернутся ли они снова - неизвестно, но на всякий случай в домах ввели ночные дежурства.

http://atn.kharkov.ua/newsread.php?id=49386